ЗМІСТ

ВИСОТНИЙ ПОКАЖЧИК

Висотній покажчик, що показує висоту черепа, в українців різних місцевостей так само неоднаковий, як і інші ознаки.

В північній смузі найменший висотній покажчик знаходимо в південно-західній частині Чернігівщини (70,9), а найбільший у Радомиському повіті на Київщині (72,8).

В українських повітах Курщини та в східних повітах Чернігівщини висотній покажчик однаковий (71,1); на північному сході Волині (72,0) він дуже наближається до полтавського (72,7) та до північнокиївського (72,9), а в північно-західних повітах Волині спадає до 71,0, щоб збільшитись у Галичині, у центральних бойків, до 72,7 та у колишніх угорських русинів до 73,1.

Порівнюючи ці цифри з головними покажчиками цієї самої групи, не можна не запримітити, що між цими ознаками існує майже повна відповідність: низьким головним покажчикам відповідає менша висота черепа і навпаки. У середній смузі України, як це можна було б припустити вже a priori, найменшим висотнім покажчиком відзначаються най далі східні українці на Вороніжчині та Харківщині (69,8 та 67,6 за Еркертом і 70,8 за Кондрашенком).

Трохи вищий висотній покажчик на Київщині (за Дібольдом — 71,2, за Алешо — 68,6 та за Артюховим — 70,7); ще вищий він у північних повітах Поділля (72,0). У північно-західній та у центральній Волині цей покажчик, так само як і головний, помітно спадає (71,5) з відомих уже нам причин, а в Галичині він хитається між 71,2 та 72,7, знову-таки в очевидній відповідності з головним покажчиком. Нарешті, у південній смузі України найменший висотній покажчик знаходимо на Катеринославщині (70,8—70,2), де він менший, ніж на Кубані (71,4) та в Таврії (71,6), хоч на Катеринославщині головний покажчик вищий. Але далі висотній покажчик іде цілком правильно, збільшуючись зі сходу на захід, та від 72,8 на Поділлю доходить до 74,8 у буковинських гуцулів, і це збільшення, як і в інших місцевостях, іде відповідно до збільшення головного покажчика.

Спільний хід висотних та головних покажчиків вказує вже нам, що до висоти черепа в українців спричинились ті самі обставини, від яких залежить і решта антропологічних ознак. Середній висотній покажчик українців взагалі (71,3), виведений нами з місцевих цифр, так само як і головний покажчик, вищий за висотній покажчик великоросів (за Івановським 70,1) та білорусів (за тим самим автором — 66,1 або, згідно з новими цифрами,— 67,6). Щодо порівняння висотнього покажчика українців з покажчиком поляків, то ми від нього мусимо одмовитись, бо для цього останнього покажчика у польських авторів немає даних, а тому нема їх і в Івановського.

ПОКАЖЧИК ЛИЧНИЙ

Надзвичайно важливе значіння має в антропології взагалі, а в антропології Росії особливо, личний покажчик, що дає відношення між довжиною та шириною лиця. Під словами довжина лиця розуміють або загальновживане значіння цього слова (од початків волосся на лобі до нижнього краю підборіддя) чи анатомічне його значіння (од так званого ophryon'a, цебто від середини лінії, що торкається верхнього краю бров, до нижнього краю підборіддя). У даному випадку ми маємо на оці лице анатомічне, за найбільшу ширину якого ми приймаємо, як це прийнято в науці, скулястий діаметр (diam. bizygomaxique) цебто так званий повний личний покажчик (index facial total)¹ Топінара.

У північній смузі України личний покажчик незначно хитається між 103,3 та 104,7, притому нам не довелося помітити якої-будь правильності: у північних повітах Курщині він (103,5) нижчий, ніж у повітах південних (104,5); у східних повітах Чернігівщині (104,7) вищий, ніж у південно-західних (103,6); в Овруцькому повіті на Волині він вищий, ніж у північно-західних волинських повітах (103,3). У середній смузі, в межах Великої України, як, наприклад, на Вороніжчині, а особливо на Поділлю, покажчик цей, мабуть, вищий, ніж у північній смузі (104,3 на Вороніжчині та 105,2 на Поділлю), але він досить помірний на Харківщині (101,3), на Полтавщині(102,5) та на Київщині (за Алешо — 100,3). У Галичині він зразу спадає до 99,2 у північно-східних галичан, до 100,3 у північно-західних, 101,1 у бойків та101,8 у лемків, доходячи до 105 тільки у центральних бойків.

Трохи менше ця різниця помічається в південній смузі України: на Кубані личний покажчик рівний 103,7, у східних повітах Катеринославщини — 102,0, в західних— 102,6, на Поділлю— 102,4, а далі, в Галичині— 103,1 у буковинських гуцулів, 102,1 у галицьких, 101,2 в угорських та 101,1 у південних бойків.

Взагалі, виходить, що українці належать до числа більше-менше вузьколицих народів (середній покажчик 102,7), притому вузьколицість ця збільшується помітно, хоч і не цілком правильно, зі сходу на захід, принаймні в середній та північній українських смугах, в міру віддалення від більше широкоскулястого великоруського типу.

¹ Крім цього діаметру, дехто з російських авторів заводить ще якийсь інший промір найбільшої ширини лиця, але точок цього проміру нам, однак, не пощастило знайти ні в одного з цих авторів.