ЗМІСТ

ЗРІСТ

Щодо зросту українського населення, то всі, як старіші, так і новіші, починаючи з Чубінського, письменники та дослідники визнають його вищим за середній чи високим.

Але, як і інші антропологічні ознаки, зріст також до певної міри варірує в різних частинах України, і ці варіації дуже цікаво розібрати.

У північній смузі України найменшим зростом, що трохи навіть не досягає середнього, відзначається населення східних повітів Чернігівщини по лівому боці річки Десни (1649 мм).

Далі йдуть південні повіти Чернігівщини на південь од Десни (1659 мм).

За Дніпром у Радомиському повіті на Київщині зріст майже такий самий, як і на південній Чернігівщині (1657 мм), а на Волині, у північно-східній та північно-західній частині її, помітно навіть деяке зниження зросту (1643 мм та 1656 мм). Найвище на цілу північну смугу виходить населення українських повітів на Куртині (1663,5 мм). Отже, тенденція послідовного зростання зі сходу на захід хоч і помітна, але вона сильно переривається під впливом почасти сусідніх етнічних елементів, про що буде сказано далі, а почасти, мабуть, і від того, що тут заховалось старовинне населення країни; за докази щодо останнього факту скажемо потім, а поки що звернемо тільки увагу на порівнюючи невеликий відсоток малого зросту в північній смузі, на досить великий відсоток високого та сильну перевагу зросту, що наближається до середнього. Про це див. таблицю 1.

В середній смузі України, в східній частині її, найнизькоросліше населення знаходиться, мабуть, на Харківщині, де Краснов вичислив середній зріст 1642 мм, а з даних Еркерта виходить 1645 мм. Але й тут ці цифри виходять дивно малі, коли порівняти їх з тими, що одержав Кондрашенко, який знайшов у Змієвському та Ізюмському повітах середній зріст 1682 мм. На Вороніжчині, згідно з дослідами Прохорова, середній зріст населення більший, а саме - 1685 мм. Далі, у північно-східних повітах Полтавщини, згідно з цифрами Чикаленка та Руденка,— 1675 мм, а в південно-західних — 1702 мм. На правому боці Дніпра на Київщині, як спостеріг Дібольд, зріст досягає 1669 мм, а згідно з дослідами Алешо — 1679 мм та Артюхова (Звенигородський та Таращанський повіти) — 1690 мм. На Поділлю, як спостеріг Крижанівський, зріст також дуже високий: для північних повітів Крижанівський дає нам цифру 1683 мм. Але далі на південно-західній Волині, як показують проміри Сахарова, зріст одразу падає до 1663 мм. В Галичині він знову підвищується, хоч і. з значними скоками: згідно з моїми промірами, у центральній Галичині зріст досягає 1664 мм та. на півночі—1682 мм, а в північно-східній частині, як спостеріг Раковський,— 1684 мм; в горах у північних бойків зріст знову сильно знижується, доходячи до 1664 мм, далі, у лемків він трохи вищий, і тільки у центральних бойків (тухольців у Коперницького) доходить до помірної висоти (1667), а в колишніх угорських русинів, що, мабуть, вплинули і на центральних бойків завдяки великій (тепер залізниця) дорозі через Карпати, зріст досягає 1677 мм. Отже, у середній смузі України можна вже ясніше помічати послідовне підвищення зросту зі сходу на захід, але знову-таки зі значними перервами, що їх пояснення, однак, не викликає жадних труднощів. Цифри Краснова для Харківщини взяті головним чином з промірів міського населення Харкова, що здавна був головним пунктом великоруської імміграції, тому вони й нижчі за цифри для Вороніжчини. На південному заході Волині, як це ми вже бачили та ще побачимо, був великий колонізаційний рух мазурів; аналогічні впливи спричинились до зниження зросту у лемків, а особливо у північних бойків, де, однак, головну ролю щодо зменшення зросту грало, мабуть, мешкання в чорних хатах та погане живлення — вівсяні пляцки замісць хліба.

Нарешті, у південній смузі України маємо виключно зріст або високий, або такий, що значно наближається до нього; але й тут знаходимо також певні хитання, що стоять в залежності від місцевих етнічних умов. На Кубані, яка лежить найдальше на схід, зріст чоловічого населення (проміри Гільченка — 1700 мм, а мої та Чикаленкові — 1709 мм) може стати поруч з таким самим високим, а то, може, ще й вищим зростом населення Катеринославщини, де в східній частині досягає 1716 мм, а в західній частині знижується до 1700 мм. Ці місцевості займають виняткове становище щодо зросту, і в інших частинах України зріст населення вже не такий високий,— спочатку він трохи знижується, а далі послідовно підвищується. На Херсонщині, як показують проміри Чикаленка та Шульгина, він не більший як 1675 мм, понад річкою Бугом на Поділлі зріст трохи вищий — 1686 мм, а понад Дністром ще вищий — 1691 мм. Щодо Карпатів, то, з винятком північної частини південних бойків (1662 мм), зріст там ще підвищується та ступнево досягає 1700 мм: у галицьких гуцулів — 1690 мм, у буковинських — 1696 мм і, нарешті, у колишніх угорських— 1700 мм. Найдальший західній острівець український, у Бачці, також одзначається дуже високим зростом (1684мм), що наближається, як і зріст гуцулів, до високого зросту південно-західних слов'ян.

Озираючи тепер загальним поглядом цифри зросту українців, ми бачимо передусім, що вони надзвичайно рідко спускаються нижче середнього, а навпаки, в більшості місцевостей досягають цифр високого зросту та й переходять за нього. Середній зріст українців взагалі, на основі наведених нами цифр, рівний 1673 мм.

Географічно зріст українського населення розподіляється під впливом переважно етнічних умов, що не становлять особливих труднощів для їх з'ясування. Ми тільки що бачили, що найбільшого розвитку зріст українців досягає у південній смузі й головним чином у місцевостях, які зв'язують українців з близько з ними спорідненими групами південних слов'ян, що, як відомо, відзначаються високим, а часто й дуже високим зростом (серби — 1695 мм, сербохорвати, за Івановським,— 1692 мм, а за Денікером — 1700мм, босняки—1723мм та герцеговинці—1759мм). Посуваючись на захід, ми бачимо дуже помітне зниження зросту у південних бойків, мабуть, під впливом загальних причин, що спричинились до зниження зросту у населення Галицької рівнини взагалі, а саме під впливом польського панування та проникання польського елементу до країни у великих масах (зріст українців на південному Поділлю та Херсонщині дуже високий, а на Катеринославщині досягає рівня, що перевищує навіть зріст гуцулів). Особливо високий зріст кубанських козаків залежить, явна річ, головно від того, що предки їх були з добірної, найбільш розвиненої фізично частини українського населення (запорожців), а крім того, мабуть, ще й од шлюбів з місцевими жінками різних кавказьких племен, серед яких, наприклад, осетини досягають 1692 мм. В середній смузі України, на заході, у північних бойків та лемків знову виявилось близьке сусідство польського населення, яке трохи послаблюється, однак, близьким сусідством словаків (1683 мм) та чехів (1667 мм). Далі, на північному Поділлю, на Київщині та Полтавщині зріст звищується і зовсім падає на Харківщині та на Вороніжчині, де українці стикаються з великоросами (середній зріст— 1657 мм), що їх нижчий зріст теж залежить од інородніх, головним чином фінських низькорослих елементів (мордва — 1643 мм, зиряни — 1628 мм, черемиси — 1615 мм та ин.), які ввійшли тут до складу слов'янського населення.

Нарешті, в північній смузі України, поминаючи великоруський вплив на Курщині на зниження зросту, яке найбільш помітне на Чернігівщині та в північній Волині, могло впливати й те, що там українське, мабуть-таки, перемішалося з литовськими, польськими та великоруськими племенами,— факт, який, на думку новіших учених, спричинився до витворення білоруського плем'я. На це правдоподібно вказують і згадані вже нами відповідно невисокі відсотки низькорослого та високорослого населення в даних місцевостях, тоді як середній зріст досягає тут значних відсотків, як це можна бачити на таблиці 1.

Отже, ми маємо всі підстави, щоб вважати українців високорослими взагалі. Але тут стає питання, як ми мусимо дивитись на низькорослі елементи українського плем'я: як на останки старої низькорослої раси, що з'єдналися з великоросами, чи як на порівнюючи новіші етнічні домішки, що з'явилися ззовні.

Щойно наведені дані щодо географічного розподілу зросту та наші пояснення щодо меншої високорослості певних місцевостей, особливо у північній смузі України, а також відповідно незначний відсоток малого та нижче середнього зросту на цілій Україні — все це дає нам, здається, право висловитись з певністю на користь того, що зростом українці становлять етнічно одноманітну високорослу масу, в основі якої ніяк не можна припустити злиття двох рас — високорослої та низькорослої.