ЗМІСТ

Вікна та двері

СТУДІЇ З УКРАЇНСЬКОЇ ЕТНОГРАФІЇ ТА АНТРОПОЛОГІЇ.
 Хведір Кіндратович ВовкВ українській хаті існує два роди найстаріших та найпримітивніших вікон.

Перший з них можна знайти в кожнісінькій хаті у вигляді малесенького віконечка з одною шибкою, що було раніше просто отвором у стіні, що його засували дошкою або просто чим-небудь затикали, а потім стало невеликою шибкою, вмазаною в отвір у стіні, навіть без рами.

Це віконечко, що його, явна річ, не можна відчиняти, звичайно находиться дуже високо од долівки над піччю; верхня площина печі, як відомо, служить для спання зимою для найстаріших членів родини. Отже, це віконце знаходиться майже під самою стріхою, цебто на тому самому місці, де воно знаходилось і тоді, коли мазанка стояла ще дуже невисоко над рівнем ґрунту, а нижня частина її була ще підземна.

Таких вікон було в ті часи одно або два, і часто, як свідчать польські етнографи, в них вставляли тоненькі дощечки з смоляного дерева, через які могло пробиватись яскраве соняшне проміння. Потім цю дощечку вже заступав пухир, а пізніше — кругле або чотирьохкутне зелене шкло. Гун, описуючи одно село в околицях Яготина, каже, що «вікна там кожний господар робить такої величини, яке має шкло, що його пощастило йому здобути». Звичайно вікна мають дві товстих, майже зовсім не прозорих, зелених круглих шибки. Нерідко приходиться бачити врізані в стіну малесенькі шкла, не більше як два дюйми завширшки. «Шиби аркушові», цебто листове шкло, згадує Маркович уже в середині XVШ століття, але воно, мабуть, траплялося тільки у панів.

Досить близькою стадією розвитку вікна у дві шибки можна вважати знайдене недавно О. Я. Шульгиним на Херсонщині подвійне віконечко, що теж складалося тільки з двох шибок, верхньої та нижньої, з яких одна, нижня, підіймалась догори. Такі вікна, згідно з описами Арандаренка, ще на початках минулого століття були в загальному вжитку серед селян цілої Полтавщини. Подвоєння цього вікна дає тепер застаріле, але досить ще поширене вікно на чотири шибки, також з нижньою половинкою, що її можна підіймати; це вікно можна бачити ще на деяких фотографіях, але його вже майже виперли вікна з шістьома шибками та інші ще новіші вікна. Другу не менш примітивну форму, але властиву тільки північним брусовим хатам, являє собою волокове вікно, що його іноді заступає дуже хитре пристосування, що його нам довелося бачити в селі Андреевичах на Волині; пристосування це складається з прорізаної навскіс у бруси вузької щілини, в якій на невеликій вісі може повертатись брусок також довгувато ромбічної форми, що ним можна закривати щілину (мал. 9).

Мабуть, безпосереднім удосконаленням волокового вікна було віконечко північноволинської хати, довге та низьке, також приміщене досить близько до стріхи, та в яке тепер уже вставляють кілька сяк-так припасованих один до одного та зліплених замазкою шматочків шкла в одній рамі.

Вікна та двері в українській хаті

Мал. 10. Двері в українській хаті

Дальшою стадією цього вікна є таке саме вікно, поділене на три шибки, а ще дальший розвиток приводить до великого вікна на дев'ять, а навіть на дванадцять шибок, як це можна бачити в багатьох хатах на Волині. Вікон в хаті буває звичайно три: два з головного фасаду та одно причільне на вузькому боці хати, притім перше од дверей вікно головного фасаду буває часто трохи менше, ніж друге, покутне, що знаходиться ближче до покутя, а це останнє — покутнє — завше буває зовсім таке саме, як причільне. Над піччю чи під полом приміщується ще одно маленьке, з одною шибкою, віконечко, що за нього ми вже згадували вище. Назовні вікна обводять в деяких місцевостях жовтими, синіми або червоними смугами; останнє буває як ознака, що в хаті є дівчина на виданні. Ззовні вікна найчастіше завішують солом'яними матками, а тепер роблять віконниці з одним, а іноді з двома розтворами, часто помальовані, а іноді й розмальовані.

Щодо дверей, то ми можемо тільки сказати, що вони бувають виключно з одним розтвором та мають прямокутну форму, хоч у старовинних хатах, а особливо в церквах та церковних будинках, трапляються ще подекуди двері, що їх верхні кути зрізані та які, отже, мають неправильну шестикутну форму (мал. 10).

Цій формі дверей, явна річ, відповідають і одвірки, зрубані зовсім особливим способом, з бічними вставками, що дають дверям зовсім закруглений вигляд (мал. 11).

Мал. 11. Форма дверей в українській хаті

Тепер здебільшого на Україні двері роблять уже на залізних завісах, а раніше їх робили, а подекуди й тепер іще роблять, на веріях, чи верейках угорі та на бігунах унизу. Для замикання дверей служить або звичайна задвірка — дерев'яний з нарізами зверху брусок, що його пересувають ключем, цебто дерев'яним чи залізним патичком, що його кінець може спускатися під прямим кутом, коли його всадити в маленький отвір в стіні коло дверей. На цьому принципі зроблені й значно складніші дерев'яні замки, що своєю дотепністю не уступають перед більшою частиною замків, описаних у відомій праці ген. Pitt-Rivers'a: On the development and distribution of primitiv Locks and Keys L. 1883.

Щоб закінчити мову про двері, треба ще згадати про поріг, що його в багатьох місцевостях України, особливо в Галичині та на Волині, роблять дуже високий, щоб до сіней не могла пройти вода та щоб туди не входила худоба.


Вернуться к началу главы ...