ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ЗАКОНОДАВЧОГО РЕГУЛЮВАННЯ МАСОВОГО РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ПОШТОВИХ ПОВІДОМЛЕНЬ

Стрімкий розвиток технологій передачі і обміну інформації викликає неминуче зростання інформаційного навантаження на користувачів інформаційних проектів в мережі Інтернет. Це починає заподіювати численні незручності все більшої кількості їх користувачів. Тому одним з важливих напрямків є удосконалення існуючих законодавчих норм України, які регламентують розповсюдження інформації у українському сегменті всесвітньої мережі Інтернет.

На сьогоднішній день в жодній країні світу не існує всеосяжного законодавства, яке повністю регламентувало б роботу користувачів в мережі Інтернет. Існуючі нормативні акти регулюють лише окремі норми користування інформаційними мережами.

Як правило, вони регулюють питання, пов‘язані з дотриманням авторських прав, порушеннями в області використання товарних знаків, захистом честі і гідності, несанкціонованим отриманням конфіденційної інформації, незапрошуваним масовим розповсюдженням електронних листів (спаму), у тому числі рекламного характеру (Алексей Насадюк. Плетется глобальная аntispam-паутина. Юридическая Практика, №41, 2007.

Розповсюдження спаму створює моральний дискомфорт і завдає значних часових збитків його одержувачам, тому боротьба з цим явищем повинна виконуватися одночасно як на законодавчому, так і на технічно-прикладному рівнях.

Усвідомлюючи суспільну небезпеку масового розповсюдження спаму, низка держав прийняла закони, пов'язані з обмеженням, або забороною незапрошуваних масових поштових розсилок комерційного чи некомерційного змісту.

Загальними ознаками спаму вважаються:

а) електронні листи рекламного, комерційного або агітаційного характеру;

б) електронні листи, що містять грубі і образливі вирази і пропозиції;

в) електронні листи, що містять прохання їх переслати іншим користувачам інформаційних мереж (chain letters);

г) використання в електронних листах безособових та неіснуючих адрес.

Законодавство зарубіжних країн реалізує різні моделі класифікації спаму і контролю за його поширенням

Загальними критеріями, що визначають спамом не запрошувану розсилку є:

• використання електронної пошти для масового розповсюдження електронних повідомлень;

• відправлення рекламної інформації без попередньої згоди (підписки) на неї одержувачами;

• розсилка нелегітимних повідомлень по електронній пошті;

• не можливість безкоштовної відмови від не запрошуваних електронних повідомлень.

В українському законодавстві визначення поняття «спам» вперше з'явилося в ухвалі Кабінету Міністрів України «О затвердженні правил надання і отримання телекомунікаційних послуг» № 720 від 9 серпня 2005 року. Пункт 434 Ухвали накладає пряму заборону на замовлення і пропозицію повідомлень подібного характеру, а тим більше на їх розсилку для всіх користувачів мережі.

Ця заборона підкріплена статтею 3631 Кримінального кодексу України, яка передбачає санкцію у вигляді штрафу в розмірі від 8500 до 17000 грн., або обмеження свободи на строк до трьох років за умисне масове поширення електронних повідомлень без попередньої згоди адресатів, що викликає порушення або зупинку роботи комп'ютерів або їх мереж (Ольга Стеценко. Законодательная борьба со спамом. Юридическая Практика, №10, 2007.

Як показав час, к недолікам цієї статті слід віднести наступне:

1. Кримінальна стаття передбачає, що відповідальність настає лише, якщо спам порушив чи припинив роботу, зокрема комп’ютера чи комп’ютерної мережі. На практиці, спам не має таких наслідків;

2. Існують значні складнощі із доказуванням, хто саме є порушником. Спам практично завжди надходить від анонімного адресата;

3. Автор спаму може знаходитися за межами України, у зв’язку з чим виникає цілий ряд юрисдикційних питань.

У зв’язку з цим необхідно відповідним чином змінити диспозицію статті 3631 Кримінального кодексу України.

Крім того, слід внести окремі поправки в Закон «Про телекомунікації» України які б закріплювали поняття, «електронна пошта», «електронна поштова скринька та її адреса», «призначена для користувача інформація», «несанкціонована розсилка», «електронний доказ», та опис принципу надання згоди на отримання та відмови одержувачем не запрошуваної розсилки. Більш того, доцільно розмежувати відповідальність за розсилку масових повідомлень юридичним і фізичним особам.

Необхідно також на законодавчому рівні закріпити обов’язок провайдерів при укладенні договорів на надання Інтернет послуг інформувати своїх користувачів про діючи норми законодавства відносно розповсюдження спаму і конкретні його дії відносно користувачів, що займаються його розповсюдженням.