ЗМІСТ

ЕТНОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

Висловлені тут думки можуть опинитись у великій суперечності з гадками про первісну й навіть європейську прабатьківщину слов'ян та з теоріями про шляхи їх розселення.

Але нам здається, що ці останні гадки поки що тільки гадки, а іноді просто здогади, але, крім того, коли б навіть і було доведено, що центром розселення слов'ян було середнє Подніпров'я, то це ніяк не може змінити тих антропологічних фактів, що на них базуються наші висновки. Припускаючи, що розселення слов'ян ішло зі сходу на захід, все-таки прийдеться визнати, що відношення між ними зостаються ті самі.

Розуміючи етнографію як народній побут, зовнішній та внутрішній, ми маємо за мету зазначити побутові особливості українського племені та зіставити їх із такими самими особливостями інших народів, особливо сусідніх з українським.

Побутові особливості кожного народу є наслідок його колективної чинности, спрямованої на задоволення його життєвих потреб. Економічний бік цієї чинности становить завдання окремої галузі знання, а ті форми, що їх прибирає сама ця чинність, а також і наслідки її у вигляді побутових річей, психічних та соціяльних явищ підлягають науковому дослідженню в ділянці етнографії. Під впливом різних факторів — раси, зокільного оточення, традиції та, нарешті, культури — кожний народ творить ці речі та ці явища по-своєму, і оригінальність цієї творчості тим більша, чим сам народ цільніший як расова та громадська група.

Тому для характеристики побутового життя українського народу ми повинні розглянути його способи здобування сировини, техніку, його їжу, житло, домашню обстанову та одежу, вірування, звичаї та обряди, громадські та правні розуміння і, нарешті, народні знання, оскільки вони справді народні, цебто незалежні од безпосереднього впливу шкільної науки.

Цілком зрозуміла річ, що огляд усіх цих боків побуту українського народу може бути тут зроблений тільки в межах нашого знання та даного видання. Етнографічні відомості за Україну ще дуже нечисленні, а діхліди в цьому напрямку майже не вийшли ще з фази збирання матеріялів, га й це збирання переведено ще далеко не вичерпуюче. З причини однобічного розуміння завдань та змісту етнографії в діяльності українських етнографів до останнього часу переважало захоплення лінгвістикою та творами усної народньої словесности (фольклор) на некористь вивчення так званого матеріяльного побуту. В семи великих томах «Трудові) жспедиціи» Чубінського, — найбільшому збірнику з етнографії України,— матеріяльному побутові уділено всього тільки 77 сторінок. Спеціяльні розвідки з поля народної техніки ще дуже нечисленні (Заръцкій, Рябов, Лисенко тощо), та й ті з'явились завдяки головно піклуванням земств про розвиток сільської промисловости.

Наукова розробка зібраних уже етнографічних матеріялів, можна сказати, майже ще не розпочата, коли не рахувати кількох статей про будівлі, про церковну архітектуру, про орнаменти, про музику, весільні звичаї тощо. З існуючих наукових періодичних видань українській етнографії присвячені тільки «Матеріяли до українсько-руської етнології», що видаються у Львові. Далі, досить багато матеріялів дали «Харьковскій Сборник», «Кіевская Старина», «Wista» та інші аналогічні видання².

¹ Друковано в збірнику «Украинскій народь въ его прошломъ и настоящемъ», т. II, СПБ., 1916.

² Загальні праці української етнографії: Рігельман, Лътописное повъствованіе о Малой Россіи; Бантышь-Каменскій, ИСТОРІЯ Малой Россіи, изд. 3-е. Москва, 1842; Шафонскій, Черниговскаго намъстничества топографическое описание. Кіев, 1851; Арандаренко. Записки о Полтавской губерніи. Полтава, 1846—1852; Golebiowski, Lud polski, iego zwyczaje, zabobony. Warszawa, 1830; Nowosielski, Lud ukrain'ski, Wilno, 1857; Чубипскій П. П. Труды зкспедиціи, т. VII. СПБ., 1857; Лоначевскій-Купчанко, Буковина (Записки Ю.-З. Отд. И. Р. Географ. Общ.), т. ІІ. Кіевтъ, 1875; Osk. Kolberg, Pokucie. Krakow, 1882; Шухевич, Гуцульщина (Матер. до укр.-р. етнол., т. !І та дальші. Львів, 1899—1908); Сумцовъ Н. Ф., Культурныя переживанія. Кіевъ, 1890; Ястребовтъ, Матеріалы по этнографії Новороссійскаго края. Одесса, 1894; Див. також Библіографическій указатель русской этнографической литературы за 1700—1910 г. г., составленный Зеленинимъ. СПБ., 1913 (вид. И. Р. Географ. Общ. Зап. по отд. зтнографіи, т. XL, вып. І).