БИБЛИОТЕКА

Просмотров

Website Hit Counters

Хведір Кіндратович Вовк

СТУДІЇ З УКРАЇНСЬКОЇ ЕТНОГРАФІЇ ТА АНТРОПОЛОГІЇ

ЗМІСТ

Ганок і піч

СТУДІЇ З УКРАЇНСЬКОЇ ЕТНОГРАФІЇ ТА АНТРОПОЛОГІЇ.
 Хведір Кіндратович ВовкҐанок — не відмінна приналежність гуцульських та більшості бойківських хат. У північній та середній смузі України ґанку або зовсім немає, або його заступає невеличкий надвіс над вхідними дверима; а в південній Україні ґанок з'являється знову, але вже у вигляді легенької галерійки вздовж цілої передньої, а іноді й бічної стіни хати, і має самостійний легенький дашок.

 

На Карпатах ґанок завше міститься під спільною стріхою з хатою, до половини буває закритий, і його підтримують майже завше різьблені стовпчики, що впираються вгорі в горизонтальні бруси, які тримають на собі стріху; брусив цих буває іноді навіть три, і посередині хати її кінці зрізані таким способом, що кожний нижній брус коротший за верхній.

В цій галерійці роблять одну або дві маленьких фіртки під трохи вигнутим дерев'яним начілком, що перегороджують вхід безрогим та іншій домашній худобі.

Піч в українській хаті ставлять завше в куті між задньою стіною хати та стінкою сіней, біля самих дверей; роблять її дуже часто просто з глини, часом з цегли (особливо з сирця) і тільки іноді, найбільше у гуцулів, з кахель. Ставлячи піч з глини, спочатку виліплюють з землі та глини відповідних розмірів підвищення, а потім на те місце цього підвищення, де має бути властива піч, кладуть великий куль соломи або частіше бажаного для печі обсягу мішок, щільно набитий половою чи соломою, та обліплюють його з усіх боків, скільки треба завтовшки, мокрою глиною; коли глина висхне, з отвору мішка, що його лишають не заліпленим спереду, виймають руками полову чи витягають солому, а на кінець цілої операції і самий мішок.

 

Зробивши таким способом склепіння, вирівнюють його лопатою та розпалюють в ньому вогонь, щоб остаточно висушити. Потім ліплять з глини або ставлять з цегли припічок та прироблюють комин, що дає бічний канал, який веде до сіней, де він і відкривається так званою каглою в бовдур, чи комин, чи димар; димар буває найчастіше сплетений з лози, або зв'язаний з очерету, або, нарешті, збитий з дощок і значно рідше виліплений з глини, а то навіть зложений з цегли; він буває заввишки до половини сіней, або його виводять аж на стріху, іноді тільки трохи над нею, а іноді й дуже високо, як, наприклад, на Чернігівщині. У першому випадку дим розходиться по горищу та виходить через покрівлю або через невеликі отвори в стрісі над входом у хату або на обох кінцях гребіня стріхи. Внизу димар доходить до землі, й іноді в ньому ставлять кабицю, невеличку глиняну пічечку, що на ній можна щось зварити, не розтоплюючи великої печі в хаті. Іноді кабгіцю ставлять і серед сіней.

Передній частині печі над її отвором надають досить різноманітну форму та роблять у ній різні пічурки для переховування сірників тощо; а іноді розмальовують її так само, як і стіни хати, особливо коло богів, різними квітками. Мал. її на табл. VIII показує одну з таких печей на Поділлі. Кахляні печі трапляються тепер тільки в гуцулів та відзначаються тим, що дуже розкішно оброблені. їх ставлять не просто на землі і не на цегляних чи глиняних підставах, як печі на Великій Україні, а на міцній дерев'яній підставі з виточеними, іноді дуже вибагливо, ніжками, а самі кахлі часом добірно розмальовані; бувають на них намальовані не тільки квітки тощо, а й церкви, побутові сюжети, карикатури та ін. Кілька гарних малюнків таких печей знаходиться в книжці Шухевича «Гуцульщина».

Але крім хат з печами, що 'їх будову ми щойно описали, на півночі України і де-не-де на Карпатах, особливо у бойків, трапляються ще чорні хати, що в них зовсім немає ніякого комина, а дим здіймається з печі просто до стелі і виходить почасти просто через одчинені двері, а почасти через прорубаний в стелі для цього невеличкий чотирьохкутний отвір; звичайно, коли не топиться, отвір цей закривають дощечкою, що прикріплена до довгого патика. В таких хатах верхня частина стін та ціла стеля вкриті чорним шаром смолистої сажі; вони трапляються ще й тепер у згаданих місцевостях, але швидко зникають. Але наприкінці минулого століття їх було ще дуже багато, і вони доходили до Київщини, майже до самого Києва і навіть на південь од нього, а в Карпатах вони були загальним явищем. Причиною того, що ці хати все-таки тримались та що димові давали виходити з короткого димаря просто під стріху, було те, що багато селян думають, що дим, прокурюючи солому та дерево стріхи, охороняє її од гниття і надає їй більшої тривкости. Думку цю можна зустріти і в інших місцях по цілому світі, і вона настільки поширена, наприклад, на угорській Україні, що там хати без коминів затримуються якнай упертіше, дарма що поліція суворо вимагає ставити нові хати не інакше як з коминами, що виводили б дим надвір над стріхою; нам, наприклад, у селі Золотареві (ОіУсжІаЬ/а) не в одній хаті траплялось бачити фальшиві комини, що були зверху на стрісі, але не мали жадного сполучення з печами.

 

Тільки що ми згадували про кабицю, що її ставлять серед сіней або внизу димаря. В найпримітивнішій формі являє собою діру, що прокопана в якомусь природньому або нарочито зробленому уступі землі та яка сполучається з вертикальною дірою, прокопаною зверху таким способом, що, сходячись з першою дірою, вона утворює щось на кшталт коліна (мал. 8).

В нижню діру кладуть отоп та запалюють його, а на верхню діру ставлять казанок з водою на кашу. Це польова кабиця, що її вміє зробити кожний хлопчик-пастух. Щодо тої кабиці, що про неї була мова вище, то вона являє собою невеличчке глиняне спорудження, засноване на тому самому принципі, але вона має одну чи дві верхніх діри, іноді навіть невеличку плиту, а часом і невеличкий комин, теж із глини. Такі кабиці серед сіней тепер можна зустрінути тільки як найбільшу рідкість, але збоку під стіною, що пристає до хатньої печі, вони трапляються досить часто. У містечку Корці нам довелося бачити та змалювати таку кабицю, зроблену під комином, чи димарем. А звичайно на півдні України кабиці ставлять поза хатою, на дворі, та ними користуються як літніми кухнями, щоб позбавитись духоти та мух у хаті. Піч, що знаходиться у хаті, цебто вариста піч, в своїй найпростішій формі являє собою ту саму кабицю, але перенесену з сіней не на двір,— в чому в північних місцевостях немає й особливої потреби,— а вже до іншої частини житла. Цю простішу форму знаходимо в чорних хатах, де ця піч дуже нагадує кабицю, без верхнього отвору, а з широким нижнім, куди кладуть топиво і звідки виходить і дим.

Мал. 8. Примітивна кабиця Мал. 9. Волокове вікно

З комином, що виходить до сіней, ця кабиця перетворюється в піч, що її доповнено дуже невеликою кількістю ускладнень, як припічок тощо.