БИБЛИОТЕКА

Просмотров

Website Hit Counters

Хведір Кіндратович Вовк

СТУДІЇ З УКРАЇНСЬКОЇ ЕТНОГРАФІЇ ТА АНТРОПОЛОГІЇ

ЗМІСТ

ТИМЧАСОВІ БУДОВИ

СТУДІЇ З УКРАЇНСЬКОЇ ЕТНОГРАФІЇ ТА АНТРОПОЛОГІЇ.
 Хведір Кіндратович ВовкПід цією назвою ми згадаємо за ті легкі споруди, що ними користуються для дуже недовгого перебування. Найпростіші форми їх — це здебільшого захистки від вітру та негоди в полі, куріні для ночування там, де випасають товар, сторожки в садах та на баштанах, а то ще житло для робітників У лісах, на сплавах та на різних інших працях, де треба перебувати довший час, іноді ціле літо. Найелементарніші та цілком примітивно будовані — це маленькі будови цього типу, де знаходить собі захист од дощу та вітру польова сторожа в східній Галичині.

 

Це просто щит, або, ліпше сказати, один схил стріхи, скісно поставлений на землі та підпертий одним чи двома кілками. Іноді цей щит буває зроблений зі старих дощок, іноді його вкривають соломою чи очеретом, і в такому вигляді він нічим не відрізняється од відомих будинків негритосів. Трохи удосконаленішу форму мають гуцульські та бойківські будови для селян, що стережуть по ночах свої поля від диків, цебто диких кабанів, що приходять з панських або скарбових лісів, ласі на свіжу картоплю чи овес.

Ці сторожки також подібні до схилу стріхи, що зроблена з кілків та кори, але вони закриті з боків та мають маленький схил ще й з переднього відкритого боку. Для більшої стійкості на випадок вітру зверху накидано кілька деревин. Цілком не подібні до попередніх будов, але дуже споріднений з ним характер мають, як своїм призначенням, так і тим, що вони теж напіводкриті, так звані вишки; це ледве прикриті зверху та цілком відкриті з боків невеличкі поставлені на високих палях захистки для вартових. їх можна зачислити до форм тимчасового повітряного житла. Малюнок І на табл. VII сфотографовано р. 1910 на винограднику в станиці Верхнєстеблієвській на Кубані; в трохи удосконаленій формі це сторожова вишка колишніх запорожців. Сюди теж можна зачислити й переносні захистки, що їх вживають бойки. Вони або цілком подібні до польових, згаданих вище курінчиків та ставляться коло салаша, цебто також переносного загону для овець, або подібні до якоїсь скрині на ніжках, збитої з дощок,— наче ліжко з дашком, куди на ніч залазить пастух. В степах південної України для цього чабани користуються або гарбою, цебто маленькою будкою на колесах, або спеціально до того пристосованим возом. На такому возі буває щось подібне до куріня, де можна не тільки спати, а й тримати харчі, різний інструмент, ліки для овець тощо. Вже значно досконалішу форму тимчасового житла становлять цілком закриті куріні, з отвором для входу; отвір цей можна завісити чим або зачинити дверима. Це типові будови як неолітичних, так і багатьох пізніших напівдиких народів. Вони бувають круглі або прямокутні, надземні або напівпідземні; іноді це тільки сама стріха, що звичайно буває конічна або двосхила, найчастіше солом'яна або очеретяна, а на плотах на Десні (табл. VI, і) та на північній Волині — з дерев'яних брусив.

 

В селі Норинському Овручського повіту (табл. VII, g) та в Сушках Житомирського повіту нам довелось бачити таку будову, що цілком нагадує якийсь вігвам північноамериканських індійців: в землю вбито чотири сохи, що зв'язані вгорі перекладинами. На ці перекладини з трьох боків спираються косо поставлені дрюки, чи обаполки, так, що вгорі зостається дірка для диму, а поверх них навалено глини; прохід між двома передніми сохами служить за двері. Коли дах двосхильний, то отвір між схилами лишається напіводкритий, цебто завішується матом або має двері (табл. VI, її). Дах цей лежить або просто на землі, або, коли жити в ній мають і за холодів, як, наприклад, добруджські рибалки-українці, то його ставлять над досить глибокою ямою, викопаною в землі; в кутах цієї ями забивають кілки, на яких і тримається дах; сох найчастіше буває дві — одна ззаду, друга спереду, а на них лежить горизонтальний брус, що дає верхній опір цьому дахові. Вздовж довгих боків даху залишають один чи два уступи в землі, що заступають лавки, щоб сидіти та спати, а посередині або збоку стоїть припасований на кілках, забитих в землю, невеличкий столик. У Добруджі такі будови звуть і тепер колиби. А в гуцулів цю саму назву мають значно складніші, хоч також досить примітивні будови (мал. 4,а), де живуть дереворуби та сплавщики в горах.

Це шестикутний чи восьмикутний зруб з пірамідальним дерев'яним дахом, що має отвір вгорі, як у юрті у чукчів. різниця полягає тут тільки в тому, що верхній отвір колиби служить тільки для виходу диму, та не грає ролі дверей. А самі двері знаходяться збоку (див. план на мал. 4,б) та ведуть до невеличких сіней — хорімців, звідки другі двері ведуть вже всередину самої колиби.

Шестикутний чи восьмикутний зруб з пірамідальним дерев'яним дахом, що має отвір вгорі

Мал. 4, а. Примітивні будови Мал. 4, б. Розташування дверей

Всередині колиби знаходиться ватра, а навколо неї радіяльно стоять підложжя для легінів, цебто робітників. Дуже цікаво, що на березі Дніпра в с. Навозах на Чернігівщині ми знайшли майже тотожній з щойно описаною колибою курінь для сплавщиків дерева, що поставили його там чорнобильські поліщуки. В цьому куріні, правда, стін немає, а дах, що доходить до самої землі, підтримують чотири сохи; місця для спання поставлені відкритим чотирьохкутником з чотирьох боків огнища, а казан висить над вогнем на перекладині, що лежить на верхніх зв'язах сох. Нарешті, як ми вже це зазначили, до споруд цього роду можна зачислити й землянки, що в них люди живуть іноді й по кілька літ. Конче треба, однак, тут зазначити, що під цією назвою на Україні розуміють і справжні землянки, цебто житла, викопані в землі, і хати, збудовані з землі з земляною покрівлею. Явна річ, що тут ми говоритиме тільки про перші.

 

Землянки є властиво ті самі куріні, що ми їх щойно описали, тільки значно більших розмірів, з піччю, з двома, а іноді й чотирма сохами, що підтримують стріху, плисковату або подібну до склепіння. Такі були запорізькі куріні, житла на Січах, на зимовниках тощо; такі й сучасні землянки, що їх ставлять собі робітники, а особливо українці-переселенці на Сибіру. Куріні ці становлять уже переходову форму до надземного житла, бо вже мають невисокі стіни з глини, з ліски чи з брусив, мають і прорізані в стінах довгі, вузькі вікна.

Як бачимо, отже, українське тимчасове житло до певної міри переходить послідовно через цілий ряд типів, що дають змогу з'ясувати ту еволюцію, наслідком якої з'явилося постійне житло — хата. Звичайно цей ряд не повний, не всі переходові стадії в ньому представлені, але його все-таки можна вважати за цікавий матеріал для історії житла взагалі.